Зміст: [Показати]

Антибіотикорезистентність, як явище, яке може змінити наше життя. Реалії України, досвід інших країн, очікування. 

Ще зі школи ми всі добре пам‘ятаємо, відчуття перемоги науки над безвихіддю і відчаєм, коли вчитель історії розповідав нам про той час, коли були винайдені протимікробні препарати. Коли у воєнні часи звичайні мікроорганізми забирати сотні тисяч життів поранених людей, які в наші часи відбулися б лише шрамами та подряпинами. Це дійсно заспокоювало наш дитячий розум, давало нам відчуття захищеності та викликало неймовірне відчуття вдячності науці та вченим. 

З того часу минули десятиліття, ера антибіотиків надала людству безліч переваг в боротьбі  із мікрорганізмами, ми стали перемагати пневмонію, туберкульоз, сибірку, навіть правець на початкових стадіях, людство зберегло міліони людей. В нас - людей з‘явилось відчуття що ми перемогли, але це не так...

Із кожним днем на сторінках електронних та паперових періодичних та наукових видань, все частіше ми зустрічаємо слово «антибіотикорезистентність». Багато хто з нас розуміє проблему, але чогось впевнений що вона не торкнеться саме його. Впевненість в тому, що фармацевтичні компанії обов‘язково захистять нас винайденими наступними поколіннями антибіотиків, сьогодні схожа із вірою пенсіонерів в державну пенсію, вона примарна. Фармацевтичні компанії дійсно постійно працюють над винаходами та випуском новітніх поколінь протимікробних засобів, але і вони вже розуміють що велика кількість мікроорганізмів вже не настільки чутливі до них, як це було на початку ери антибіотиків. Тому антибіотики новітніх поколінь сьогодні коштують дуже великі гроші, доступ до них значно обмежений і зберігають їх, як секретну зброю. Що ж сталось?

Людство розслабилось, отримавши такий чудовий інструмент боротьби із маленькими ворогами. Ми почали використовувати антимікробні засоби, втративши відчуття головної мети антибіотиків. Антибіотики в радянські часи використовувалися всюди! На всіх етапах вирощування тварин та птиці, при лікуванні різних хвороб не зважаючи на етіологію та чутливість мікроорганізмів. Ветлікарі із ностальгією згадують бочки та мішки із біотином, кормогризином, доксицикліном і ще багатьма, добре нам знайомими назвами. Антибіотики позитивно впливали на конверсію корму, збільшуючи прирости живої ваги на одиницю витраченого корму, дезінфікували водогони, знезаражували витоки та відходи. Мільйони тон пташиного та гною ВРХ з домішками антибіотиків вивозились на поля, стічні води із антибіотиками в величезних кількостях потрапляли у водойми. Крім того, безпосередньо рибу, як аквакультуру, завжди починали лікувати антибіотиками, навіть, якщо хворобу викликав вірус і антибіотик був недоречним, але ж він точно не заважатиме, так ми вважали, так було, і, до речі, залишається, прописано у підручниках із підготовки ветеринарних спеціалістів всіх навчальних закладів, незалежно від розміщення та рівня акредитації. Таке користування антибіотиками було абсолютно безконтрольним, і мало того, стимулювалося державними програмами розвитку птахівництва, тваринництва, рибного господарства. Про це знали всі, за це робили грамоти, похвальні листи та давали державні нагороди. Такий був час. 

Лише у 90-х світ сколихнула звістка про те, що що деякі хвороби людей не піддаються лікуванню давно відомими антибіотиками. В Європі, Японії, Сполучених Штатах Америки почали шукати причини цьому явищу значно раніше. Але Україна відчула це явище через вимоги контролю залишків ветеринарних препаратів у харчових продуктах тваринного походження. Ми не могли розпочати експорт до того моменту, поки не почали надавати державні гарантії контролю рівня залишків антибіотиків та ін забруднювачів у м‘ясі, молоці, меді, рибі та продуктах із них. Почалась ера протверезіння від запаморочення від бездумного застосування антибіотиків. Виробники харчових продуктів почали турбуватись про сировину, а господарства утримувачі продуктивних тварин та птиці почали згадувати навіщо в настановах до ветеринарних препаратів пишуть періоди очікування від останнього застосування до дозволеного забою, або промислового доїння, вилову риби тощо. 

З того часу минуло багато часу. Треба віддати належне, наука не стояла на місці і багато питань антибіотикорезистентності на сьогодні є вивченими. Звичайно залишається багато питань щодо механізму формування антибіотикорезистентності, перехресної дії сумішей різних антимікробних засобів. Створені нормативні документи, які забороняють застосування певного переліку діючих речовин ветеринарних протимікробних та протипаразитарних засобів до продуктивних тварин. Запроваджена національна програма Державного моніторингу залишків ветеринарних препаратів та ін. забруднювачів у продуктах тваринного походження, яка надала можливість започаткувати експорт до ЄС тощо. Але всі ці заходи дуже мало і не ефективно впливають на розвиток антибіотикорезистентності, яка не припиняє своїх темпів серед людей та тварин. І якщо нічого не зробити спільними зусиллями сьогодні, то вже через якісь 20-30 років ми можемо повернутись у довоєнні роки в частині боротьби із мікроорганізмами.

В чому головні проблеми використання антимікробних засобів в Україні?

Архітектура проблем дійсно є досить широкою і потребує комплексного підходу, який неможливо забезпечити без механізмів державного впливу, в тому числі нормативного регулювання. Саме тому, 6 березня 2019 року Кабінетом Міністрів було прийнято рамковий документ - Національний План по боротьбі із антибіотикорезистентністю. В Центрі громадського здоров‘я при МОЗ створено окремий структурний підрозділ, який опікуватиметься саме антибіотикорезистентністю в лікувальних закладах громадського здоров‘я, формуванням переліку штамів антибіотикорезистентних внутрішньо лікарняних бактеріальних хвороб, розробкою вертикального плану на виконання Національного Плану про який ми вже згадували вище. Аналогічне завдання вже постало і перед Міністерством аграрної політики та продовольства спільно із Держпродспоживслужбою. Попередній план заходів дійсно вже розроблено і залишилося приступити до його реалізації. А зробити це можливо тільки поступовими змінами до Закону України «Про ветеринарну медицину» та до ряду підзаконних документів, які мають сформувати новий підхід до відповідального застосування антибіотиків. Робота над проектами цих документів також вже почалась. 

Що ж це означає для власників тварин в Україні? Спробуємо тезово пояснити на прикладах та досвіді європейських країн, які вже двадцять років застосовують поступові зміни, що ж буде відбуватися в Україні. Спочатку я б порадив спокійно прочитати Національний План затверджений Кабміном. Він в дуже м‘якій формі повідомить вам про напрямки та глибину змін. Перші зміни почнуться і вже активно реалізуються на підприємствах - потенційних і фактичних експортерах до країн, де ці вимоги є офіційними і включені в запитальники щодо доступу на їх ринки. В першу чергу і вже реалізовані обмеження застосування антимікробних засобів на підприємствах експортерах до ЄС. Вже сьогодні, там заборонено використовувати антибіотики із профілактичною, або стимулюючою ріст метою.  Це стосується і антимікробних препаратів, які використовують з метою покращення конверсії кормів. Вони із 2011 року не можуть застосовувати антибіотики для коригування статусу по сальмонельозу. Будь-яке застосування антибіотиків повинно супроводжуватися дослідженням на чутливість патогена до антибіотиків різних груп. Зазвичай використовують для цього дисково-дифузійний метод, який добре всім знайомий, але при цьому саме для експортерів до ЄС інтерпретація результатів відбувається відповідно рекомендацій МЕБ та ВООЗ. Метод не вважається самим надійним та достовірним, але поки що іншого в Українській ветеринарній медицині широко не використовується. 

Таким чином, всі фермери та великотоварні господарства можуть прогнозувати із великою вірогідністю вже застосовувані до експортерів вимоги і до себе, тоб то до господарств, які не є постачальниками тварин та птиці на забійні та переробні підприємства - експортери, а значить до всіх. Питання це стратегічно вже вирішено і залишилося проговорити лише перехідні періоди та можливі шляхи компенсацій виробникам, які будуть вимушені вкладати гроші у модернізацію господарств та підходи до покарання тих, хто не встигне це зробити в перехідні періоди. Ці питання від імені виробників вже сьогодні потрібно піднімати і обговорювати на рівні міністерств та відомств. Для цього можна використати досвід європейських країн, про який ми можемо поговорити іншим разом. 

Звичайно в Україні цей процес вже почався. 19, 20, 21 березня в Києві пройшли ряд заходів, які презентували початок кропіткої роботи по реалізації Національного Плану боротьби із антибіотикорезистентністю. Було презентовано новий проект ФАО, який запроваджено в Україні у 2019 році і метою якого є популяризація проблеми в суспільстві та в середовищі утримувачів тварин, вивчення діючого законодавства в цій сфері в Україні та пошук оптимальних рішень для вирішення проблем антибіотикорезистентності (AMR). Також було проведено ряд зустрічей із спеціалістами Центру громадського здоров‘я, МОЗ, Міністерства аграрної політики та продовольства, Держпродспоживслужби головною метою яких було знайти спільні дотикові точки взаємодії між цими органами та напрацювання спільної стратегії. Також було обговорено можливість предметної допомоги з боку міжнародних організацій органам влади саме в частині лабораторних досліджень, інтерпретації результатів, підготовки проектів нормативно-правових документів. Роботу у вищезазначених напрямках вже розпочато. При цьому визначено ряд проблемних питань, які потребують розгляду та поступового вирішення, а саме:

  • проблема невідома пересічним громадянам, рівень знань щодо розумного використання антибіотиків при лікуванні людей стрімко прямує до нуля, при цьому доступ до антибіотиків у медичних аптеках є у кожного, що без належного рівня культури використання антибіотиків стрімко збільшує рівень антибіотикорезистентність мікроорганізмів, як патогенних так і сапрофітних;

  • Україна має використати досвід впровадження вимог через сприйняття суспільством проблеми та всебічному сприянні з боку суспільства, що не дасть активно протидіяти нововведенням власникам тварин, особливо в свинарстві та птахівництві, де технології прив‘язані до профілактичного використання антибіотиків на постійній основі, за невеликим виключенням, при цьому, навіть в особистих селянських господарствах ця практика широко використовується, про що говорить поверхневий аналіз продажів антибіотиків та антгельмінтиків через дрібні ветеринарні аптеки. Законодавство сьогодні не дозволяє проводити репрезентативний аналіз ризику продажу антибіотиків приватними лікарями ветеринарної медицини та ветеринарними аптеками, тому отримати повну картину, замість поверхневої, неможливо;

  • застосування антимікробних засобів із профілактичною метою повинен бути забороненим, а механізми контролю даного регулювання максимально прозорою та зрозумілою для всіх гравців; 

  • зусилля двох міністерств та центральних органів виконавчої влади, які входять до сфери управління даних міністерств необхідно об‘єднати єдиним підходом та стратегією; 

  • всі заплановані заходи, які запроваджуватимуться повинні бути прогнозованими,  послідовними, та покроково роз‘ясненими операторам ринку до їх застосування, механізми застосування вимог повинні бути прозорими та зрозумілими всім учасникам ринку, включаючи кінцевих споживачів харчових продуктів;

  • законодавство, що регулює обіг антимікробних препаратів в гуманній та ветеринарній медицинах повинно не просто існувати, але і виконуватись. Це стосується відпуску антибіотиків виключно за призначенням лікаря, яке може бути електронним, або паперовим, також створення окремого списку антибіотиків, які заборонено використовувати в тваринництві за будь-яких умов, які мають бути останньою зброєю для лікування людей, до яких через залишкові кількості мікроорганізми не могли створити стійкість (резистентність);

  • фермери, великі товарні господарства, особисті селянські господарства із утримання тварин та птиці повинні отримати знання, розуміння та настанови щодо запровадження заходів гігієни утримання тварин, забезпечення чистоти кормів і води, а також благополуччя тварин, які, в свою чергу, за невеликих витрат призводять до абсолютно еквівалентного (однакового) результату, як і застосування антибіотиків з профілактичною метою;

  • запроваджені зміни підходів та вимоги повинні бути однаковими для всіх. Ті, хто виконує ці вимоги повинні мати чіткі конкурентні переваги перед тими, які не виконують ці вимоги, навіть під час перехідного періоду, що дозволить ефективно популяризувати програми контролю через певне маркування продукції передових господарств та підприємств. Для цього необхідні стандартні операційні процедури, добровільні для виконання, але чітко контрольовані у випадку декларації дотримання нових правил;

  • взаємообмін інформацією про інциденти, результати розслідувань, спалахи та виявлені надстійкі штами мікроорганізмів, повинен відбуватись між Центром громадського здоров‘я та Держпродспоживслужбою на щоденній основі;

  • інформація, яка повідомляється громадянам та операторам ринку щодо питань антибіотикорезистентності повинна бути науковою, достовірною та перевіреною, мати статус наукового обґрунтування а не чуток і здогадок;

  • заходи боротьби із антибіотикорезистентності повинні враховувати зміни до навчальних програм підготовки сімейних лікарів, лікарів ветеринарної медицини, фермерів та інших сільськогосподарських спеціальностей в обсягах, які дозволять розібратися в проблематиці;

  • необхідно передбачити проведення дистанційного та в аудиторіях короткострокового навчання з питань культури застосування антимікробних засобів для вже практикуючих ветеринарних лікарів, які надають послуги утримувачам продуктивних тварин, або працюють відомчими лікарями в господарствах;

  • оператори ринку повинні отримати «домашнє завдання» від Міністерства аграрної політики та продовольства щодо самостійної первинної оцінки необхідних матеріальних витрат для досягнення прогнозованих нових вимог щодо заміни профілактичного застосування антибіотиків заходами гігієни утримання тварин, їх благополуччя;

  • необхідно розробити український інформаційний ресурс, який міг би бути основою для взаємообміну внутрішньою інформацією, розміщення перекладів і оригінальних матеріалів - наукових обґрунтувань визнаних в світі наукових агенцій щодо проблематики антибіотикорезистентності, досвіду інших країн, які вже пройшли цей шлях;

  • запровадження «електронного рецепту» в гуманній та ветеринарній медицині, запровадження ризик-орієнтованого контролю обігу антимікробних медичних та ветеринарних лікарських засобів в Україні;

  • через спільні дії суміжних служб, включаючи ДФС, Державну митну службу, Держлікслужбу та Держветфітослужби України, запровадити контроль ввезення, використання, внутрішньодержавного переміщення субстанцій антимікробних речовин. На сьогодні широко реєструються випадки прямого застосування фермерами субстанцій, обіг яких має ознаки вільного, що категорично суперечить основним принципам державної політики, але відбувається безкарно;

  • оператори ринку, особливо ті, які мають певний рівень народної довіри та системою державного контролю визнаний як добросовісні, повинні залучатись до розробки норм та виступати союзниками у запровадженні норм на рівні національних;

  • координація роботи спільної робочої групи щодо напрацювання комплексу рішень на виконання Національного плану заходів повинна здійснюватись Кабінетом Міністрів України, особою, уповноваженою Кабінетом Міністрів України на прийняття рішень щодо цих заходів;

  • програма моніторингу залишкових кількостей антимікробних речовин в частині незалежного та випадкового відбору зразків, повинна бути зміщена на рівень ринкового нагляду та на закупівлю зразків в мережах, які здійснюють продаж харчових продуктів тваринного походження кінцевому споживачу. Результати моніторингу повинні бути доступні кінцевому споживачу, за результатами позитивних результатів повинні бути проведені розслідування, а результати опубліковані;

  • компетентний орган у сфері ветеринарної медицини повинен ініціювати розробку стандартних протоколів надання лікувальної допомоги тваринам, в тому числі продуктивним приватними та державними лікарями ветеринарної медицини. До цієї роботи слід залучити асоціації ветеринарних спеціалістів, яких в Україні сьогодні налічується декілька.

Цей перелік звичайно можна продовжувати, але маючи вже цей перелік ми можемо прогнозувати заходи, які будуть застосовані в Україні на протязі наступних 5-6 років. 

Звичайно необхідно згадати що важливу місію донесення первинної інформації до фермера середньої ланки виробників. Серед довгого переліку порад фермерам, офісом ФАО було виокремлено 10 першочергових порад.

ТОП-10 порад для фермерів

  1. Пам‘ятайте що чистота і гігієна ефективніша і безпечніша від застосування антимікробних засобів з профілактичною метою.  Регулярно прибирайте, щоб позбутися мікробів, які викликають захворювання тварин і людей. Не забувайте ретельно мити руки, взуття та одяг до і після контакту з тваринами.
  2. Підтримуйте чистоту всередині та навколо місць перебування тварин, щоденно та ретельно  прибираючи гній та сміття. Пам’ятайте, що гній та продукція від тварин, які вживали антимікробні засоби, потребують особливого  поводження - утилізації. Молоко від корови, яку лікують антибіотиком, для дитини може стати причиною невиліковної пневмонії, це стосується і інших видів тварин та птиці. 
  3. Намагайтесь обмежити ризик поширення мікробів. Слідкуйте за тим, хто контактує з вашими тваринами та регулярно чистіть сільськогосподарське обладнання. Коли тварина хворіє, помістіть її окремо від інших тварин, щоб запобігти поширенню інфекції. Ніколи не застосовуйте антибіотики, поки не будете впевнені в тому що вони потрібні і що вони дієві. Доручіть ветеринару встановити чутливість мікроба до певного виду антибіотику.
  4. Зменшить ризик зараження поголів‘я від новоприбулих тварин. Тримайте новоприбулих тварин окремо до моменту поки статус здоров’я у основного та новоприбулого поголів’я не буде однаковим. Не застосовуйте антимікробні засоби з профілактичною метою під час карантину тварин або птиці. 
  5. Зберігайте корм для тварин у сухому та безпечному місці, осторонь від потенційних джерел поширення мікробів, таких як гризуни, птахи, комахи та інші тварини. Не використовуйте запліснявілий корм. Пліснява продукує речовини схожі на антибіотик та викликає у мікробів звикання. 
  6. Уникайте створення стресових ситуацій для тварин. Переконайтесь, що тварини перебувають у комфортних та сухих умовах, що їм не тісно. Дайте молодим тваринам максимально можливий доступ до материнського вигодовування, оскільки це допомагає попередити інфекції. Пам‘ятайте що задоволена умовами тварина, зазвичай здорова та має міцний імунітет. 
  7. Допоможіть своїм тваринам залишатися здоровими, забезпечуючи їх безпечними та якісними кормами . Переконайтесь, що тварини вживають чисту питну воду. Використовуйте воду з відкритих водойм із обережністю, тільки якщо впевнені в її безпечності 
  8. Вакцинація! Попросіть вашого ветеринара допомогти вам провести важливі вакцинації в потрібний час, адже профілактика краще, ніж лікування. Дотримуйтесь вимог обов‘язкових державних профілактичних та діагностичних програм, слідкуйте за повідомленнями державної ветеринарної служби.
  9. Самолікування тварин антибіотиками із аптеки для людей в більшості випадків призведе до антибіотикорезистентності збудника хвороби і ускладнить лікування в майбутньому. Завжди звертайтеся до ветеринара для кваліфікованої діагностики та призначення відповідного лікування, тому що купівля та використання неправильного препарату ставить під загрозу здоров’я тварин та здоров’я членів вашої родини.
  10. Поширюйте інформацію, а не мікроби! Розкажіть іншим фермерам про правильний захист тварин та принципи екологічно чистого ведення сільського господарства, що захистить здоров'я тварин, засоби до існування та здоров'я людей.

Сподіваюсь інформація та ці поради будуть корисними для вас та допоможуть зрозуміти, що проблема, не дивлячись на її важливість і нагальність не буде лякати виробників, які своєчасно зрозуміють переваги від запровадження даних правил. 

Віталій Башинський

Квітень  2019 року.

Компонент коментарів CComment

На верх